Апологія диких мандрів

Втекти далеко від асфальту, шуму та поспіху. Такі думки приходять в голову навіть розніженим офісним хом’ячкам, чиї уявлення про відпочинок не заходять далі, ніж олінклюзів в турецькому готелі, або в кращому випадку – готельного номера з вигодами і “з виглядом на гори”, екскурсією на найближчу галявину (яку гордо назвуть “полониною”) та фотографією з випадковим бараном, який опинився на тій таки “полонині”.

Але дикі мандри – це передусім свобода. Свобода від умовностей, відкритість на пригоди і незручності. Їх чекаєш, як святого Миколая в дитинстві, бо не знаєш наперед, що вони тобі принесуть. Я для себе сформував декілька ознак справжньої дикості, щоби, прибувши у якусь місцину, довго не думати, чи ти вже серед “природи”, чи ще в “цивілізації”.

Залізнична станція

Свобода починається із станції чи полустанку. Звичайної залізничної станції з потрісканою фарбою на старих лавках, травою, що пропросла з-поміж надщерблених плит, порожнім “залом очікування” з кількома поламаними кріслами, під трафарет написаним розкладом руху і такими ж, як ти сам пасажирами – хто з ровером, хто з величезним наплічником за спиною, і на вас трохи іронічно споглядають місцеві пасажири – і чого їм пертися в ті гори? Останній захід в інтернет, аби перевірити прогноз погоди, який втім і так не справджується, огляд спорядження і перший ковток інакшого, ніж у місті повітря – нехай із присмаком залізничних рейок і дизелю, але ти його вдихаєш в себе як причастя свободи і пригод.

Сільський магазин

Магазин у с. Руський Мочар
Магазин у с. Руський Мочар

Є ознаки відірваності від цивілізації, які промовляють до мандрівника краще, ніж Google Maps. Наприклад, сільський магазин. Обдертий, із старою вивіскою “Продукти”, затхлим повітрям в середині, де стоять давним давно збиті з дощок полиці, на яких той minimum minimorum, який так-сяк забезпечує нехитрі потреби туземців та випадкових мандрівників. До нього рідко навідуються навіть всюдисущні дистрибутори Кока-Коли і пивних брендів, тому асортимент там нехитрий і розкладений в перемішку – пиво із косами, а кока – із господарським милом. Магазин цей є водночас клубом, прес-центром та довідкою. В його напівтемному приміщенні збираються небайдужі громадяни, аби обговорити місцеві та глобальні новини, поділитися враженнями чи печалями. Їхня приземлена мова починається із біблійного “чуєте?!”. “Чуєте, в Гані всі кури поздихали. Кажуть, якась пошесть!”, або “Чули-сьте, шо казали в новинах?”. А під магазином – публічний простір, де можна неквапно випити протермінованого пива, купленого в магазині і розпитати про дорогу. Про дорогу досвідчені мандрівники питають просто так, дотримуючись неписаних традицій та з ввічливості до місцевих, бо вірити їхнім поясненням і вказівкам – собі на шкоду.

Погляд

А ще – поволі, хвилина за хвилиною, ти знову вчишся дивитися просто і вгору. Міська звичку (чи комплекс?) дивитися вниз, під ноги, на ходу обмірковуючи купу проблем, лагідно, але невблаганно знищує бездонно синє небо, яке притягує очі, наче магніт, і вони тепер приречено шукають його синяви, або ж вдивляються у задимлені гори і смереки на небокраї.

Запахи

Спочатку це буде запах станції, який потроху перейде в аромати сіна та кізяків. Ви відчуєте ці особливі аромати, коли на центральному майдані села розкоркуєте придбану в сільмазі плящину пива і неквапно вип’єте її, блаженно сдячи поруч ваших роверів та наплічників і ловлячи цікаві погляди перехожих, як людей, так і корів.

Звуки

Спочатку вухо не буде вловлювати нічого особливого. У вухах ще будуть гудіти звичні звуки трамваїв, машин, натовпу і телевізора. Але крок за кроком звуки міста змінить шум дерев, мукання корів та дзенькіт потічка. А далі – тільки шум дерев, джерел, вітру та, можливо, грому.

Комфорт

Уявлення про нього цілковито змінюється. Ти отримуєш неймовірну насолоду всього лиш змінивши мокрий одяг на сухий і зігрівшись біля вогню. Або, допавши до води після доби, проведеної на хребті, де її немає, а та вода, що була у флязі, вже випита, і більше того – з’їджені навіть вологомісткі помідори та випита плящинка з кислющим лимонним концентратом.

Схожі публікації

Коментувати