Трохи весни

Момент, коли тебе пронизує весною, стає одним із пам'ятних днів у році. Як день народження, іменини чи довгоочікувана відпустка. Він настає несподівано - ось ти кудись поспішаєш, зупиняєшся на хвилю, оглядаєшся довкола - і розумієш: ти саме там, до чого так довго йшов увесь рік. Ти - у весні.
0NJCJM0LBD

Ми живемо очікуваннями. Саме в цей момент може відбуватися щось неймовірне, але людина так влаштована, що радше буде згадувати минулі події, або очікувати на те, що має настати. Очікування солодкі і хвилюючі, з ореолом таємниці і обіцянки змін.

Скажімо, кінець липня. За вікном шаленіє літо, але я знаю – скоро осінь, сльота, щораз коротші дні і букети депресій. Ти готуєшся до цієї неприємної тобі пори, налаштовуєш себе, складаєш плани, як ці осінні дні пережити відносно безболісно і без зайвого песимізму. А за вікном – літо! Але воно тобі не в голові, ну бо ж скоро осінь, якої ти не любиш.

І навпаки. Кінець осені, Різдво, але ти живеш в очікуванні улюбленої пори – весни. Ще такі довгі ночі, холод, похмуре і низьке небо, але ти точно знаєш, що кутур’є вже приготвували свої весняні колекції, що фермери рихтують свої трактори і переглядають насіннєві запаси, а магазинах ось-ось розпочнуться розпродажі всього зимового. Швидко минуть свята, далі за інерцією – лютий, і ось вона – весна!

WWCGCBM0FW

І байдуже, що ще можуть бути сніги і морози. Байдуже на мінливу погоду, калабані, віруси. Небо стає щораз вищим. День – довшим. Фітнес-клуби влаштовують божевільні акції, безжалісно граючи на чуттєвих струнах своїх потенційних клієнтів – “а твоя фігура готова до весни?”. Рахуєш дні до весняного рівнодення. Переглядаєш прогнози погоди. Оптимістично дістаєш із шафи весняну куртку, одягаєш її (“та ж тепло, +1”), мерзнеш і розчаровано запихаєш назад у шафу. Ще трохи…

IMG_7166

Починаються мандри. Спершу – місцинами Львова, де весна приходить найраніше. Точніше, де вона найбільш відчутна. Високий Замок, Кайзервальд, непримітні закапелки старого міста в районі площі Св. Теодора і Рогатки. Там у старих дворах з-під землі пробивається перша трава, а піднявшись високо над містом, скажімо, на вулицю Польову чи Старознесенську, стаєш ближче до весняного неба, вбираєш в себе манливий дух відродження всього живого, обіцянку пригод і тепла. Там, в отих закутках, неторкнутих нашаруваннями “туристичного буму”, панують первісні ритми весни: схвильоване птаство, розпуклі бруньки, а відсутність центрової метушні допомагає все це зауважити, зупинитися на кожному цікавому передвесняному кадрі і вдосталь ним насолоджуватися. Там панує спокій, але він якийсь містичний, сповнений очікування і обіцянок.

Ти хотів би зупинитися в цьому моменті, записати його на якийсь невідомий носій, аби згодом “прокручувати” його у своїх відчуттях. Бо це те, чого ти так довго очікував, починаючи з кінця літа, коли осінні горизонти буле все ближчими. Момент, коли тебе пронизує весною, стає одним із пам’ятних днів у році. Як день народження, іменини чи довгоочікувана відпустка. Він настає несподівано – ось ти кудись поспішаєш, зупиняєшся на хвилю, оглядаєшся довкола – і розумієш: ти саме там, до чого так довго йшов увесь рік. Ти – у весні.




Digiprove sealCopyright secured by Digiprove © 2016 Влодко Хіцяк
Березень 20, 2016

Коментувати