Депутатська “пожертва” на церкву. Продовження історії

Раніше “Львівський журнал” писав про намагання нардепа Миколи Ковзеля (ВО “Батьківщина) повпливати на духовенство Буського району, аби парафіяни зробили “правильний” вибір на президентських виборах. Інформаційним приводом стала публікація на Facebook доньки одного із священиків Христини Жукровської. Інформацію передрукували інші ЗМІ.

Одразу ж після цього до автора цього блогу звернулася така собі Юлія із звинуваченням у недостовірності фактів, надавши скан-копію листа від отця декана Буського деканаду Володимира Залуцького, де він наполягав, що нічого схожого не було. В останньому листі пані Юлія погрозила авторові блогу позовом у Личаківський районний суд м. Львова.

В свою чергу, Христина Жукровська, її батько та декан Олеського деканату о. Ігор Суходольський, запевняють, що спроба задобрити духовенство таки була, щоправда, не на деканальних зборах Буського деканату УГКЦ, а на зустрічі представників депутата Ковзеля з релігійними діячами Буського району, яка відбулася у приміщенні Буської міської ради. Ця зустріч відбувалася 3 квітня 2014 року у м. Буську в будинку міської ради. Запрошені представники всіх конфесій Буського району. На зустрічі представниця депутата Миколи Ковзеля пропонує деканам благодійну пожертву на церкви, а при подальшій співпраці (!) – поїздки на Святу Землю тощо. Також наголошувалося, що віряни повинні знати імя жертводавця. У той сам час відбуваються збори священиків Буського деканату, і декан о.Володимир Залуцький повертається до священиків з цією пропозицією від влади. Священики обурені і не хочуть цієї пожертви брати в руки.

Далі – пряма мова Христини Жукровської та скан-копія листа від декана Буського деканату.

“Живу у Львові, але на великодній час приїхала погостювати до батьків, котрі проживають у Буському районі. Батько – священик, повертається зі зборів та розповідає про спробу підкупу духовенства представником народного депутата від «Батьківщини» Миколи Ковзеля.

Коли в очах ніяк не стирається обличчя знайомого Богдана із Небесної Сотні, коли у вухах ще бурлять спогади родичів та друзів про криваві події майдану – пропустити описаний батьком випадок повз себе і зробити вигляд, наче нічого не трапилося, мені було неможливо.

Тож не вагаючись і особливо не просячи дозволу в батька, я написала короткий допис на своїй сторінці у соціальній мережі – про спробу дати хабара священикам Буського району, котрі сприйняли цю пропозицію обурливо і відмовилися від грошей. Написала спонтанно та дещо емоційно, бо ще досі не можу повірити у таку ситуацію. Цей допис поширили мої друзі, дехто опублікував і на своїх сторінках, коментували зі здивуванням, що після майдану комусь ще простягається рука до таких вчинків. Дехто запитував, чи не боюся я про таке писати, оскільки є конкретне прізвище того, хто пропонував гроші. Але мені б до голови ніколи не прийшла думка про страх, сумнів чи замовчування таких речей. І справа навіть не у певному катарсисі сумління кожної людини після майдану – це річ принципова для християнина завжди.

Що мене неабияк здивувало – це телефонний дзвінок від декана о.Володимира. Суть розмови – прохання видалити написане, мовляв представники згаданого депутата не давали хабара, а пропонували доброчинну пожертву на храми. «На котрі храми?» – спитала я. Отець відповів: «На усі!» Загалом, отець був роздратованим та схвильованим, і що дивно для духовної особи – не надто слухаючим співрозмовником. Це мене дещо спантеличило, оскільки священики жодним чином не були скривджені чи ображені моїми словами; і виглядало, що представник Церкви оправдовує вчинок депутата. Я відмовилася видаляти написане, натомість запропонувала у спокійніших умовах обговорити цей випадок, дізнатися усі подробиці тієї зустрічі та спростувати інформацію, якщо така виникне потреба – але не видаляти. Отець несподівано поклав слухавку, повторно так і не вийшов на зв’язок.

Постає риторичне питання: що означає благодійна пожертва від представника влади (зокрема від представника партії, від котрої маємо кандидата у президенти) напередодні виборів? Чому зустріч зі священиками відбувається у будинку міської ради? Зрештою, яка мета та призначення цієї жертви, кому вона потрібна? о.Ігор, котрий також був присутній на тих зборах, коментує по телефону, що ця пожертва безглузда, оскільки прихожани віддавали на майдан свої останні заощадження – тому сьогодні не потребують якоїсь пожертви від влади; сказав, що тих грошей ніколи в руки не візьме. Він пропонував перевести ті гроші, наприклад, на українську армію.

Згодом мер Буської міської ради просить через мого брата, координатора Автомайдану у Буському районі, видалити цей допис. Найдивніше трапляється далі. Редактор одного з інтернет-видань, на котрому була опублікована новина про цей інцидент, пише мені з метою пересвідчитися, чи справді була така подія – оскільки прес-секретар пана Ковзеля повідомила йому, що телефонувала мені, і я та мій батько визнали, що такої ситуації не було, отже допис фальшивий. Наполягала, що необхідно видалити цю новину з сайту. Як доказ вона наводить лист декана Буського деканату о. Володимира Залуцького, з текстом якого наразі я не ознайомлена, але очевидно він стосується моєї особи.

Але є одне але – зі мною жоден представник того депутата не спілкувався. Такі дивні обставини, тиск та що найголовніше – наклеп – змушують мене надалі продовжувати цю дискусію публічно.

list
Лист отця-декана Володимира Залуцького

Нагадаємо, що Микола Ковзель є сусідом по Конча-Заспі   кандидата у   президенти Юлії Тимошенко, де має розкішний маєток, а також прославився любов’ю до дорогих автомобілів – на початку жовтня 2009 р. потрапив в об’єктив папарацці на дорогезному “Rolls-Royce Phantom Drophead Coupe” (вартість близько 1 млн. дол. США).

Коментувати