Гуцульський вікенд: Космач-Косів-Криворівня-Верховина

Традиційно на вихідних, особливо, коли припадає державне свято (День Конституції), виникає питання: куди ж поїхати, аби не сидіти вдома? Після трьох днів, проведених на Гуцульщині, можна сміливо рекомендувати Космач – один із символів краю.

.

Тут був убитий ватажок опришків Олекса Довбуш; у Космачі виготовляють відомі на весь світ космацькі писанки; в часи Другої світової війни тут існувала Космацька народна республіка, з якою не могли дати собі ради німці і москалі; зрештою, Космач – це затишне і мальовниче селище, куди складно добиратися з огляду на погані дороги, але поза тим, потрапивши сюди, розумієш, що рано чи пізно, але повернешся.

Не в останню чергу – через господарів садиби “Ведмежа гора”, в якій нам випало мешкати – Ганнусі та Петра Линдюків. Їхня садиба – це такий собі гуцульський “олінклюзів”: неймовірні панорами, які видніють із вікон та подвір’я; смачнющі гуцульські страви у виконанні Ганнусі, які подавалися просто таки вражаючими поріцями; чисті і затишні кімнати; вишиванки господині, які вона сама у вільний час вишиває (можна придбати за доволі доступними цінами). Петро і Ганнуся – випускники ЛНУ ім. І. Франка, які вирішили повернутися у рідний Космач та зайнятися зеленим туризмом. Під їхньою опікою – дві садиби, двоє дітей, Ганнуся смачно куховарить і вишиває, Петро – талановитий фотограф. І все встигають!:)

Про дорогу для автомобілістів. Вона традиційно звикла: десь краща, десь гірша. В Івано-Франківську нас “вбила” відсутність адекватних вказівників, через що довелося трохи поблукати тим доволі симпатичним містом. На в’їзді у Коломию зупинилися пообідати у чудесному закладі “У вуйка Василя”. Смачна гуцульська кухня, цікавий інтер’єр і колоритна територія.

З Коломиї треба їхати на Яблунів, а далі – розпитати місцевих, оскільки вказівників немає, і можна поїхати на Косів, звідки в принципі теж можна доїхати до Космача, але буде довше. З Яблунева закінчується те, що ми звикли називати дорогою, і починається напрямок. В погану погоду ліпше не їхати, хіба на позашляховику.

Яблунів. Тут випалюють вапно:)

Підйом до самої садиби складний і можливий лише в гарну погоду. В іншому випадку ліпше попросити господаря садиби доставити вас джипом, а машину залишити в надійному місці внизу. Ну, ми ризикнули – і виїхали! Ура!

В нагороду отримали ось що:

Тут, на висоті 800 м літає не тільки душа. Можна просто помедитувати і неквапно пити каву, споглядаючи гори. А господиня Ганнуся робить каву не гіршу, ніж у каварнях Львова.

З цікавого у Космачі – музей Олекси Довбуша у старій гуцульській хаті, в якій, за твердженням засновника музею і колекціонера Михайла Дідишина, опришок був убитий чоловіком коханки. Свої перекази, достовірність яких перевірити важко, але слухати цікаво, пан Михайло продає незгірше львівських казкарів-екскурсоводів.

Ще трохи спокою, медитації і гір

А далі – мандрівка розбитими гуцульськими дорогами до Верховини через Косів і поверення додому.

Digiprove sealCopyright secured by Digiprove © 2014 Влодко Хіцяк

Схожі публікації

Коментувати