Йордани нашого життя

Річка Йордан стала місцем явління Бога, коли Ісус увійшов в її води. Явління не перше в історії, та однак цілковито інше, ніж до цього. Раніше Бог теж являвся людям – у критичні моменти вибору між старим і новим, добром і злом, Богом і божками. Але це були символічні з’яви – вогонь, голос, темна хмара – наче знак, що не час іще людині бачити Сущого так, як іншу людину. Але виповнився час, і Бог прийняв тіло, вибравши місцем першої своєї появи як Богочоловік, улюблений Син небесного Отця, одну із стихій – воду. Недаремно саме воду, адже вода була першою стихією, праосновою всього створеного на початку буття, першим матеріальним опертям: “земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води” (Бт.1,2). Далі Бог знову творив, відштовхуючись від води: “І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою” (Бт.1,6). Ісус, увійшовши у воду, наче відновив усю первісну історію Божого творіння, ставши новою “твердю” посеред води – символу невпорядкованості і хаосу. Йордан символізував оті первісні “води” з книги Буття.

Насправді Йордан став символом Божої присутності у повсякденному житті. І не просто присутності, а об’явлення. Навіщо Богові об’являтися, якщо Він й так всюди є і все наповняє? Об’являється Він задля нас – надто часто ми забуваємо про Його присутність. Богоявлення – це сходження до потреб людини, її слабкості, Бог наче підбадьорює нас, демонструючи Свою могутність. Таких “Йорданів” у нашому житті є дуже багато. Бог являється нам, але часто буває так, що лише через деякий час, аналізуючи всі обставини минулого, ми із здивуванням усвідомлюємо що це було воно – Богоявлення. Що тоді-то й тоді, в таких-то обставинах нам справді явився Бог, вказуючи на Свого Сина як на нашого рятівника зі словами “Його слухайте!”.

Це можуть бути різні обставини, в яких ми потребуємо Божого втручання. Заклик “Його слухайте” може лунати в моменти, коли є ризик піти на оборудку із совістю, наприклад, даючи хабар. Голос “це син мій улюблений” завжди лунає, коли Бог посилає нам когось, хто очікує від нас милосердя –  обмерзлий безхатько, хвора дитина,  знайомий, який потерпає від самотності – це “сини Його улюблені”, це в них Він в цей конкретний момент проявляє свою славу. Кожне Причастя – це теж Богоявлення.

Дуже важливо в ці тривожні дні вірити, що Бог діє в нашому житті. Й дуже можливо, об’явить Свою силу й ласку так, як ми навіть не очікуємо. Як не очікували юдеї, що входження у воду Ісуса з Назарету, сина Марії та Йосифа, спричинить таке диво!

Коментувати