Янголу

Дівчина довго збирала гусяче пір`я 
Кожну з ночей без сну видирала з подушки 
В час, коли чулося, що ось тут, на подвір`ї
Вже під будинком прямо стріляють пушки

Це ось така акустика у столиці
Вибухи, постріли – краще чути чимдалі
Ось так пір`їна – довга, немов з орлиці,
Стихло, здається? Ні, ще гупає далі

Потім, коли зібрала його багато,
Білі-пухнасті крила собі зробила
І полетіла, тільки би не чекати,
І понад боєм високо пролетіла

Той, хто помітив, вирішив – янгол з неба, 
В місиві чорнім його охоронець білий 
І у двобої вистояв так, як треба,
І вже під ранок вийшов із пекла цілий

Дівчина плаче – ну і бруднющі крила,
Палену гуму чисто не відіпрати…
… На батареї сушиться янгол білий,
В ніч йому знову прийдеться вилітати

Автор: Старожицька Марія

Коментувати