Ти – наступний!

Коли били студентів на Євромайдані, ви казали: “Я не студент, я не протестую, я статечна людина, чого мені боятися?”

Коли заарештовували активістів, ви казали: “Мене там не було, я працюю, мені нічого боятися”
Коли били журналістів, ви казали: “Я ж не журналіст, що мені загрожує?”

І взагалі, ви вважали, що це все – ігри політиків, поки…

…поки вас не заарештували мєнти. Просто так, без причини, бо їм треба виконувати план. І повісити на вас злочин. Щоби посадити (буде премія), або взяти викуп. Для якого вам треба продати нерухомість, або бізнес.

…поки у вас не відібрали бізнес. Або запропонували поділитися. Легально. По закону. Бо на вас є скарга в контролюючий орган. Або старий борг у 100 грн. перед податковою. Або неправильно оформлені документи на оренду нерухомості. Або неправильно розмитнене обладнання. Обирайте самі причину, по якій у вас відберуть бізнес. Яка вам більше подобається.

…поки вас чи вашу дитину не збив синок прокурора, мєнта чи судді. На пішохідному переході. На червоне світло. А потім суд визнає його потерпілим. І вам доведеться відшкодувати йому ремонт джипа.

…поки у вас не відібрали земельну ділянку чи будинок. Як у вчительки з Києва. Бо ваша нерухомість комусь сподобалася і на неї є плани.

…поки вас не підставили. Якщо ви працюєте в бюджетній установі/правоохоронних органах, вас можуть просто “злити”. І посадити. Пожертувати, так би мовити, аби перед камерами показати “боротьбу з корупцією”.

Ви все ще вважаєте, що вас все це не стосується?

І коли ви будете кричати: “Де політики? Де активісти? Де журналісти?”, запитайте себе: “А де був я, коли інші боролися?”

Схожі публікації

Коментувати